Програма справ: ініціатива, інновації, культура

23 жовтня, 2010

Програма справ: ініціатива, інновації, культура

Юрій Гнатковський, Роман Похила

Буде зайвим констатувати складну ситуацію, яка склалась сьогодні в державі. Відкинувши оману набридливої політичної реклами, є також очевидним, що замість важкого й повільного руху останніх років вперед, державна машина, взагалі, починає зараз рух у зворотньому напрямку.

І якщо нас чогось мусила навчити новітня історія України, то це тих уроків, через які пройшла решта світу, – а, саме, зміни в країні можливі вийнятково через розвиток людського потенціалу. Лише ми самі, вільні громадяни вільної країни, здатні покращити якість суспільного життя через самореалізацію.

Під прикриттям розвитку Львова як туристичного напряму в місті руйнувались промислові підприємства, а, натомість, замість фахової роботи в галузі економіки культурних індустрій, маємо ситуацію, коли пересічний турист затримується у місті на протязі лише одного дня, і економічна віддача від його перебування мізерна.

Вже сьогодні більш ніж очевидно, що ставка виключно на туризм є помилковою для міста з такою кількістю населення як у Львові, втім і самі підходи до розвитку туристичної привабливості міста вимагають перегляду. Міська громада зацікавлена в збільшенні туристичної привабливості міста, проте, окрім економічних вигод, чисельніші туристичні потоки також означають перевантаження існуючої інфраструктури й ряд незручностей для самих мешканців. Позаяк ми не можемо перенести історичне середмістя в інший район міста, то в наших силах лише з більшою увагою віднестись до потреб мешканців і проводити таку культурну політику, яка зробить розвиток Львова як туристичного напряму економічно обгрунтованим.

До цього часу в Україні культура є невизнаною галуззю національної економіки. Поряд з цим вже біля 20 років економічно розвинені країни своєю метою вбачають розвиток економіки знань/культури – глобального феномену, який трансформував бізнес і суспільство. Адже, всупереч примітивному розумінню чиновників, культура це не лише історичні пам’ятки та монументи, які вимагають постійних видатків на реставрацію, а культура це важливий чинник економічного розвитку громади й створення матеріальних благ.

Потрібно прийти до розуміння, що якщо нам потрібна українська культура, то ми самі повинні створити умови щоб у Львові записувалась українська музика, знімались українські фільми, писались українські книжки, мовило українське телебачення і радіо. Маючи значний інтелектуальний і креативний потенціал, вкрай неприродьою є ситуація незначної кількості комерційно успішних творчих проектів, які створені й працюють у Львові.

В 2003 році доходи культурного сектору країн Євросоюзу оцінювались на рівні 654млрд. Євро, що становило 2,6% їх ВВП. Для порівняння доходи європейської автобудівної галузі в 2001 були на позначці 271 млрд.Євро, а галузі інформаціно-комунікаційних технологій – 541 млрд.Євро у 2003 році. В американських статистичних звітах за 2001 рік доходи культурних індустрій були зафіксовані на рівні 5,24% ВВП Сполучених Штатів, що становило 535млрд. Дол. У Франції, Фінляндії, Італії, Голландії, Великобританії галузь культурних індустрій перебуває на першому місці за часткою у ВВП країни. Частка ж зайнятості в галузі культурних індустрій становила у 2004 році: в Нідерландах – 4,2%, Великобританії – 3,8%, Фінляндії 3,7% . Вражаючі цифри, чи не так?

В той же час доступні статистичні дані по Україні говорять, що ми імпортно залежна країна в галузі культури – в 2005 році ми імпортували культурних продуктів на суму 662млн.Дол., а експортували на 3млн.154тис.Дол. Та й поза цими сухими цифрами ми кожного дня відчуваємо бідність українського культурного життя. Чи не час робити висновки?

Отож, лише комплексна інноваційна політика в галузі культури може врешті почати приносити економічну віддачу для місцевої громади, а не лягати виключно тягарем на бюджет міста. Львову давно вже час вийти за рамки культурної провінції і почати виборювати статус культурної столиці країни за сучасним змістом, а не тільки історичним спадком.

Але інноваційність й стратегічність наших підходів не повинна обмежуватись лише питаннями культурної економіки міста. Ми повинні ставити перед собою амбіційні цілі в напрямку збільшення зайнятості населення, раціонального використання фінансових ресурсів міста, здійснення великих проектів перспективного розвитку міської громади.

У зв’язку із занепадом галузей, які складали основу львівської господарки в минулі десятиріччя, нам потрібно наново винайти міську економіку. Важливо, що деякі інноваційні сектори вже почали формуватись природнім шляхом, як от комп’ютерне програмування, проте в силах міської влади дати імпульс багатьох іншим точкам росту, починаючи від культурних індустрій й закінчуючи виробництвом електронного обладнання.

Сьогодні ми повинні запроваджувати проекти заохочення людей до ініціативи в сфері житлово-комунальних послуг. Досить дозволяти «жекам» обманювати людей. Відкритий ринок житлово-комунальних послуг створить в місті тисячі нових робочих місць, десятки нових приватних підприємств.

На протязі багатьох років міська влада творить образ ворога з приватних підприємців, часто, умисно виштовхуючи їх за формальний бік закону. Навпаки, місто повинно бути зацікавлене в суттєвому збільшенні приватної ініціативи. Бо ж мова не йде виключно про власників малих архітектурних форм, послугами яких й так користуються сотні тисяч львів’ян, а ми говоримо про фахівців галузі новітніх технологій, охорони здоров’я, науки, будівництва, ресторанного господарства, фінансових послуг, торгівлі, транспортних послуг. В арсеналі міської влади повинні з’явитись інструменти започаткування пілотних проектів, мікрофінансування перспективних наукоємних проектів, створення нової інфраструктури цільового призначення, створення рівних умов доступу місцевого малого і середнього бізнесу до тендерів, тощо.

Особливий інтерес громади у ефективному використанні коштів місцевого бюджету, тому використання сучасних підходів до управління комунальними об‘єктами, запровадження новітніх технологій енергозбереження та будівництва, повинно щодня стояти в порядку денному роботи міськради.

Робочою групою у співпраці Українського Центру Правових Досліджень Інтелектуальної Власності та Інформаційних Технологій та Благодійного Фонду «Європейське місто» було розроблено ряд конкретних заходів, які складають програму «Львів – місто натхнення». Ми переконані, що втілення в життя пропонованих проектів якісно змінить життя кожного львів’янина і принесе відчутні економічні вигоди громаді міста.

В цій статті ми б хотіли привернути увагу хоча б до деяких наших пропозицій.

ПРОГРАМА СПРАВ:
Ініціатива, Інновації, Культура

Раціональні інновації

+створення індустріальних зон поза межами міської забудови і якнайдалі від історичних пам’яток, де вплив промислових об’єкти на екологію довкілля буде мінімізованим
+впровадження геотермічних систем опалення в комунальному секторі
+реаліація принципу «ресурси – товари – переробка – повторне використання» у вирішенні питання утилізації сміття

Світовий досвід:

Вартість енергоносіїв є важливим питанням порядку денного навіть тих країн, які є основними експортерами газу та нафти в Європі. Не дивлячись на прекрасну теплоізоляцію будинків в країнах Скандинавії енергоспоживання залишається однією з найважливіших економічних та екологічних проблем регіону. Тому, наприклад, у Фінляндії, країні де зимові холоди сягають -40ºC, ринок геотермічних систем опалення зріс в 10 разів за останні п’ять років. Ці новітні технології набули широкого поширення для підігріву води, обігріву та вентилювання приміщень завдяки своїй неперевершеній енергетичній ефективності та дешевизні обслуговування. Принцип роботи полягає у монтуванні на певній глибині горизонтальних або вертикальних теплообмінників, які використовують енергію грунтових вод, грунтів, кам’яних порід. На сьогодні це одна з найдешевших в обслуговуванні систем енергозабезпечення, яка використовується в Європі та Америці, як в приватному секторі так і для енергозабезпечення комунальних об’єктів. Навіть часткове переведення комунальних об’єктів Львівської громади на таке «зелене» джерело енергозабезпечення дозволило б вивільнити значні бюджетні кошти.

Економіка культури

+Проведення інвестиційного конкурсу на відкриття у Львові сучасної кіностудії

Світовий досвід:

Продажі аудіовізуальних творів провідними світовими компаніями демонструють феноменальні цифри: Time Warner (США) 23,6 млрд. Євро, Viacom (США) 18,1 млрд. Євро, Walt Disney (США) 16,5 млрд. Євро, Comcast (США) 15,5 млрд. Євро, News Corp. (США) 11,6 млрд. Євро.

Здавалось би, при такому домінуванні американських компаній, Європейська кіноіндустрія мусила б переживати тотальний занепад. Однак кількість кіностудій в європейських країнах лише росте: Естонія – 18, Бельгія – 55, Чехія – 55, Франція – 156, Італія – 422. Чехію вже сьогодні називають «Голівудом Східної Європи» через різкий зріст кількості відзнятих фільмів. Також,завдяки проведенню активної політики підтримки кіновиробництва, Данія з 5млн. населення успішно обороняє свої культурні кордони від домінування Голлівуду – частка фільмів національного виробництва становить 30%.

В той самий час Україна може пишатися лише 2-3 кінопродукціями в рік,що лише підкреслює абсолютну імпорто-залежність нашого культурного життя. Львів, як місто де чудова акторська школа, де є фахівці усіх творчих професій, просто зобов’язане створити новітній український кінематограф.

Культурний туризм
+Будівництво нового сучасного, світового рівня музею, концентрація експонатів і колекцій в ньому.
+Використання видовищних сучасних методів створення туристичної привабливості об’єктів культурної спадщини (костюмоване відтворення подій, візуальні медіа інсталяції, тощо).
+Реалізація мистецьких проектів в парках міста, додаткові інвестиції у високоестетичний ландшафтний дизайн та облаштування паркових зон.

Світовий досвід:
81% дорослих американців хоч раз в році відвідують мистецькі або історичні туристичні об’єкти. В рамках держави, відвідання об’єктів історичної спадщини приносить більше 5,5млн.дол. Статистика також вказує на те, що «культурний» туризм вирізняється більшою кількістю днів, які туристи проводять в інших містах ,та більшими видатками, які здійснюють туристи з розрахунку на один день перебування. Підраховано, що кожен долар, витрачений на рекламу туристичної привабливості, повертається 15 доларами доходів місцевої громади.

Інший приклад на європейському континенті – музей Гугенхайма в іспанському Більбао – демонструє прямий економічний вплив музейної справи на розвиток місцевої громади. Занепавше індустріальне місто було перетворено на гавань для багатих туристів. З часу відкриття у 1997 до 2005 року, музей 18 разів окупив інвестиції в будівництво головної споруди музею. Прямі доходи від продажів квитків, магазинів, ресторану, кафе, спеціальних подій в 2005 році становили 26 млн. Євро. Непрямі доходи інших закладів харчування, барів, готелів, які є у місті становили 139 млн. Євро. Музей сприяв створенню 4361 робочого місця з часу створення. Завдяки напливу туристів (8 млн., з них 60% іноземці) було покращене транспортне сполучення з усіма куточками світу.

Органи місцевого самоврядування надали фінансування для будівництва і початку діяльності в розмірі 132 млн. Євро (з них 84 млн. Євро на будівництво, 36 млн. Євро на придбання нових колекцій, 12 млн. Євро на оренду колекцій).

З того часу, завдяки продуманій стратегії самостійної економічної діяльності, музей отримав доходи в розмірі 1.3 млрд. Євро. Доходи отримуються з таких джерел: продані квитки, послуги гідів, продажі книжкової та сувенірної крамниць, доходи ресторану й кафе, рекламні послуги, спонсорські кошти, доходи від послуг з проведення прийомів, презентацій, тощо.

Культурні індустрії
+Проведення інвестиційного конкурсу на будівництво сучасного концертно-видовищного комплексу на 20 тис. місць
+Маркетингова та логістична підтримка показів, презентацій, фестивалів в секторі дизайну одягу для закріплення бренду Львова як міста модної індустрії.

Світовий досвід:

Країни з високою часткою місцевих компаній на музичному ринку, такі як Швеція, Фінляндія, Франція та Італія, керуються не лише міркування культурної політики та покращення якості життя населення, а прагматичними економічними аргументами, адже музична індустрія вирізняється високими доходами й високим рівнем приватного підприємництва та зайнятості. Для прикладу, у Великобританії, частка незалежного музичного сектору становить 25% музичного ринку, що вказує на можливість отримання вражаючих результатів навіть за обмежених промоційних і дистрибуційних ресурсів. Проте, Львів вже багато років «експортує» своїх музикантів в столицю, не усвідомлюючи економічного потенціалу зосередження у львові інфраструктури музичної індустрії.

Будівництво сучасного концертно-видовищного комплексу у Львові сприятиме також розвитку фестивального руху. Досвід багатьох європейських країн підверджує високу ефективність проведення фестивалів для пожвавлення економіки місцевої громади. Серед 95 великих фестивалів культури в Ірландії: 25% музичні фестивалі, 2% танцювальні, 14% вуличні паради, 7% літературні, 4% театральні, 3% візуального мистецтва, 3% Ірландської мови, 3% присвячені іншим видам мистецтва.

Угорщина поставила за мету розвиток понад 1000 фестивалів. 20% видатків на культуру спрямовується на фестивалі. Найбільш успішний приклад – музичний фестиваль Sziget Festival, який в 2004 відвідало385тис. відвідувачів, з них біля 25 тис. іноземців. Вже у 2005 кількість іноземців подвоїлась, з них 72% відвідало також Будапешт а 15% додатково відвідало інші місцевості.

Мистецтво
+Заснування у Львові Мистецького Ярмарку.
+Нагородження мистецькими стипендіями найбільш обдарованих молодих митців.
+Підтримка виробництва музичних інструментів львівськими підприємствами через закупівлі для музичних шкіл та дитячих студій.

Світовий досвід:

В Європі діють найбільш відомі світові ярмарки мистецтва: FIAC (Франція); London Frieze (Великобританія); Берлінський Мистецький Ярмарок, Берлінське Бієнале, Франкфуртський ярмарок (Німеччина); Венеційське Бієнале, Arte Fiera (Італія); Мистецький Брюссель (Бельгія); Art ARCO (Іспанія); TEFAF (Нідерланди). Окрім прямих економічних доходів такі події створюють непрямі економічні наслідки в таких галузях як маркетинг, страхування, культурний туризм, ремісництво.

Комунальні об’єкти культури
+Запровадження нових моделей управління об’єктами культури на засадах залучення фахових менеджерів.
+Створення незалежних громадських наглядових рад, які б виступали гарантією від тиску чиновників і зазіхань на власність громади.
+Більша автономія установ з надання додаткових платних послуг для мотивації ефективнішого управління та відданішої роботи персоналу.
+Модернізація комунальних бібліотек, повна комп’ютеризація, створення культурних медіа центрів на їх базі.

Книговидання
+Розширення видавничих програм задля підтримки українського книговидання.
+Відкриття книжкових магазинів у мережі комунальних бібліотек.
+Заснування грантів для літературних досліджень.
+Підтримка проектів створення аудіокнижок для людей з вадами слуху.