Семантичні аргументи Sony в суперечці про розрахунок роялті

24 квітня, 2012

Декілька днів тому ми писали, що Sony погодилось виплатити компенсацію ряду музикантів за продаж їх пісень в цифровому форматі. Втім, в іншому випадку компанія вирішила все ж домагатися свого, щоб таких компенсацій не сплочувати.

Така жорстка позиція стосується популярної в 80-х роках рок-групи Toto.

Знову каменем спотикання є принцип на підставі якого розраховується роялті, що сплачуєть артистам з продажу цифрових записів. Музиканти наполягають, що вони мають отримувати 50 відсотків з доходів від цифрових продажів, а SonyBMG вважає, що вони мають право лише на 15 відсотків.

Основним аргументом позиції Sony є семантичні формулювання, які використані в договорах з платформами продажу цифрового контенту, як наприклад iTunes. Музичний гігант переконує, що за договорами з музичними онлайн магазинами, компанія передає їм свій каталог на умовах майнового найму, а не ліцензії. Таким чином, на думку правників Sony, до цих договорів не можуть застосовуватись ставки роялті, які встановлені для ліцензійних договорів.

Багато спостерігачів досить скептично оцінили спробу Sony використовувати в правовій суперечці цей аргумент, адже компанія не пояснила чим відрізняються по суті ці два типи договорів у практиці взаємовідносин Sony та музичних мережевих потуг. Проте, вартість тлумачення різниці між цими двома видами майнових прав становить мільйони доларів, і, справді, цікаво на чий бік стане суд.