Цікаві цифри про стан музичного ринку надходять зі Швеції, яка є домівкою найуспішнішого європейського веб-порталу потокової музики.

Отож, в першій половині цього року доходи від потокової музики зросли на 79.4%. Водночас, доходи від завантажень музичних творів зменшились на 14%, а продаж музики на цифрових носіях впала на 2.2%.

Однак, в цілому музичні продажі зросли у Швеції на 30.1%, що не може не тішити представників музичної індустрії.

Завдяки поширенню технологій 3G і 4G та збільенню на руках у користувачів кільності портативних пристроїв, які дозволяють бути підключеними до всемережжя 24 години в добу, суттєво змінюються звички користування інтернетом і, зокрема, прослуховування музики.

Тенденція переорієнтації меломанів на користування потоковими сервісами ще не настільки промовиста в решті країн ЄС, проте можна припустити, що зважаючи на активну участь найбільших надавачів стільникового зв’язку, які додають підписку, наприклад на той той же Spotify чи Deezer, до своїх пропозицій для контрактних абонементів, частка потокової музики тільки збільшуватиметься.

Німецький федеральний суд ухвалив рішення, яким файлозберігач може визнаватись відповідальним за розміщення інтернет-ланок, які вказують на матеріали на його серверах, що порушують авторські права.

В 2008 році компанія-розробник комп’ютерних ігор Atari подала позов проти RapidShare через виявлення неліцензійних копій відео гри Alone in the Dark на серверах файлозберігача. Компанія Atari вимагала від RapidShare запровадження системи фільтрування файлів, які завантажуються на сервери, щоб запобігти можливим новим порушенням їх прав на відео гру.

Вищий земельний суд Дюссельдорфу ухвалив рішення, яким визнав, що файлозберігач діє в рамках закону і дії, які вживаються RapidShare для недопущення порушень авторських прав є достатніми. Представники Atari не погодились з таким висновком суду і подали на апеляцію до федерального суду.

На думку апеляційного суду, файлозберігачі не повинні монітори файли, які завантажуються користувачами, але зобов’язані видаляти файли, що порушують авторські права, на вимогу правовласників після відповідного повідомлення з їх боку.

Втім, суд зазначив у рішенні, що окремі дії RapidShare таки сприяють порушенням авторських прав, і зобов’язав файлозберігача вжити усіх технічних і економічно обгрунтованих засобів для запобігання цим порушенням. Зокрема, файлозберігач повинен вжити додаткових заходів для запобігання появі інтернет-ланок до матеріалів, які порушують авторські права, на веб-сторінках третіх сторін.

Шукаючи баланс в зобов’язаннях, які суд поклав на файлозберігача, було також зауважено, що такі засоби не можуть перешкоджати функціонуванню бізнес-моделі ведення підприємницької діяльності RapidShare.

Через відсутність переконливих доводів як відповідача так і позивача стосовно ефктивності заходів, які вживаються для запобігання порушенням на момент розгляду справи, федеральний суд постановив повернути справу на повторний розгляд у Вищому земельному суді Дюссельдорфу.

В принципі, це рішення дозволяє RapidShare розраховувати на позитивне звершення процесу, оскільки протягом останнього часу компанією дійсно було вжито багато заходів для запобігання порушенням авторського права.

В приперченій дорослою індустрією розваг справі, яка розглядалась в апеляційному суді сьомого округу у США, суддею Річардом Познером було винесено рішення, що може мати значний вплив на розвиток всемережжя.

Продюсер порно фільмів Flava Works звернувся з позовом про порушення прав інтелектуальної власності до веб-сервісу myVidster. Адміністратори веб-порталу myVidster розміщують на ньому вставлене відео, яке знаходиться на серверах третіх сторін. Одним з таких відеоматеріалів були роботи Flava Works, доступ до яких на сайті, яким він володіє, є платним.

Позивач у справі вимагав визнати, що компанія myVidster сприяла порушенню авторських прав користувачами свого сайту через надання їм несанкціонованого доступу до матеріалів в обхід платного сервісу, що завдало йому фінансових збитків.

Захист відповідача доводив, що матеріали зберігаються на серверах третіх сторін і передача даних відбувається напряму між тими серверами і комп’ютерами користувачів.

Постановляючи своє рішення суддя висловив думку, що надаючи користувачам адреси за якими вони можуть знайти розважальні відеоматеріали myVidster не вчиняє жодних дій, які порушують авторські права, навіть якщо й, дійсно, користувачі заходять на myVidster для перегляду відео, яке використовується третіми сторонами без дозволу правовласника.

Суддя підкреслив, що вставлення відео на веб-сторінці не можна прирівнювати до розповсюдження шляхом передачі даних чи публічного сповіщення об’єкту авторського права.

Таким чином, якщо користувачі не копіюють відеоматеріали позивача, то не можна вважати що дії myVidster якось сприяють кількості порушень авторських прав Flava Works, позаяк користувачі не порушують жодних прав інтелектуальної власності лише самим фактом перегляду матеріалів.

Єдиним порушенням прав інтелектуальної власності в цій ситуації суддя назвав несанкціоноване завантаження файлів на сервер третіх сторін.

Це перша справа в США, яка дала чітку відповідь на питання законності вставленого і потокового відео, яке транслюється з мережевих потуг третіх сторін. Можна вважати, що це перший випадок повної легалізації моделі поширення матеріалів відеозберігачами на зразок YouTube.